Команди для собак

Зміст:

• Як навчити собаку командам
• Особливості навчання собак в домашніх умовах
• Основні команди для собак
• До мене!
• Місце!
• Фу! (Не можна!)
• Сидіти! Лежати! Стояти!
• Чекати!
• Поруч!
• Апорт!
• Голос!
• Фас! (Чужий!)
• Дай лапу! Служити!
• Чи обов'язково навчати собаку команд?

Дресирування собак полягає в навчанні набора команд, необхідних у повсякденному житті, вдома, на прогулянці, під час візиту до ветеринара та ще в ряді типових ситуацій. Крім загальних команд існують спеціальні, яким навчають службових, мисливських, бійцівських собак, а також циркові, призначені в основному для декоративних порід.

Як навчити собаку командам

Найбільш ефективний контрастний (комбінований) метод навчання команд, при якому механічний вплив (примус, покарання) об'єднується з заохоченням у вигляді ласощів або гри. Навчання команд полягає в певній послідовності дій, які повинні слідувати одна за одною дуже швидко, щоб весь цикл можна було утримати в оперативній пам'яті.

1. Команда.
2. Вплив.
3. Поведінка.
4. Винагорода.

Команда – це певний сигнал, слово або жест. Навчання починають з команд голосом, трохи пізніше, в процесі закріплення навички, вводяться жести. Слово повинно бути коротким, з 1-2 складів, його потрібно вимовляти чітко, впевнено, досить голосно. Певному слову завжди повинен відповідати той самий жест. Також неприпустима зміна формулювання команди. «Лежати», «лягай», «лягти», «ляж» – для собаки різні слова, а привчати потрібно до одного. Словесна команда може бути відмінна від стандартної, зазвичай таким командам навчають, щоб стороння людина не змогла «перехопити управління». В цьому випадку теж потрібно бути послідовним, не чергувати нестандартне формулювання зі стандартним.

Відразу за проголошенням команди, практично одночасно з ним, має здійснюватися механічний вплив. На етапі навчання це наочна демонстрація собаці дії, поведінки, яка від нього вимагається. Це може бути тиск руки, ривок повідця, обмеження руху, примусове утримання на місці або переміщення в потрібне місце. Також в якості впливу може використовуватися демонстрація ласощів з такого положення, щоб дотягнутися до нього вихованець зміг тільки в результаті виконання необхідної дії.

Результатом механічного впливу стає певна поведінка – собака приймає потрібну позу, займає правильне положення, припиняє небажану поведінку. Як тільки вона досягнута, вихованцеві дають маленький шматочок ласощів. Якщо замість смакового заохочення використовується ігрове, за правильною поведінкою повинна слідувати коротка гра.

Таким чином, команда служить умовним подразником, дія змушує виконати потрібну дію, а заохочення сприяє закріпленню зв'язку: команда (сигнал) – виконання – нагорода. Так виробляється умовний рефлекс. Для закріплення потрібної реакції може також використовуватися клікер – пристрій, який видає клацання. На перших порах клацання об'єднується з ласощами, з часом його можна використовувати в якості самостійного підкріплення.

Освоєння нової команди здійснюється в 3 етапи.

1. Навчання.
2. Тренування.
3. Адаптація.

Навчання – знайомство з командою та демонстрація необхідної поведінки, вироблення умовного рефлексу. На цьому етапі застосовується тільки позитивне підкріплення, тобто заохочення за правильну поведінку.

Тренування полягає у виробленні навички. Спочатку необхідно домагатися того, щоб собака хоча б протягом декількох секунд залишався в тому положенні, яке йому надав господар (дресирувальник). За це він отримує додаткову винагороду. Через деякий час з ланцюжка виключають механічний вплив безпосередньо в момент виголошення команди. Собака повинен реагувати на умовний подразник, самостійно, без примусу виконувати потрібну дію. Якщо так і відбувається, застосовується заохочення. Якщо команда не виконується з першого разу, її повторюють ще раз, змінивши наказовий тон на загрозливий. За повторним невиконанням слідує покарання, неприємний, болючий для собаки механічний вплив. Це негативне підкріплення. Віддана команда обов'язково повинна бути виконана, тому і на етапі тренування іноді доводиться вдаватися до примусу. Кінцевою метою цього етапу є безумовне, швидке, чітке виконання команди. Завдання поступово ускладнюється:

• вводяться додаткові вимоги;
• збільшується час, протягом якого собака виконує потрібну дію, для деяких команд – відстань, яку необхідно подолати;
• команди подаються дистанційно, відстань збільшується;
• у разі подолання перешкод нарощується їх складність;
• жести використовуються на додаток до слів або замість них.

Якщо на першому етапі заохочення слідувало відразу за виконанням команди, собака часто отримував нагороду за незначні зусилля, то в процесі тренування його поступово привчають до відстроченої нагороди. При дресируванні службових собак до заохочення ласощами в результаті вдаються тільки в кінці тренування. В якості проміжних заохочень використовують ласку, схвальні вигуки. Причому можна варіювати ступінь їх емоційності, якщо вихованець дійсно відмінно виконав складну команду, доречні нотки захоплення, в пересічних ситуаціях – рівний, доброзичливий тон.

Адаптація – це відпрацювання вже знайомих, засвоєних команд в нових, незвичних, більш складних умовах – на майданчику, на вулиці, в лісі. В кінцевому підсумку команда повинна виконуватися в будь-яких умовах, незважаючи на відволікаючі фактори.

Особливості навчання собак в домашніх умовах

Навчати собаку командам можна декількома способами:

• групові тренування, які проводяться в школі професійним дресирувальником;
• індивідуальні заняття з дресирувальником вдома;
• навчання в розпліднику, куди собаку тимчасово здають;
• самостійні заняття з господарем.

У навчанні в домашніх умовах є плюси та мінуси

Приступаючи до самостійного навчання командам в домашніх умовах, потрібно вивчити правила їх відпрацювання, краще поспостерігати за більш досвідченими знайомими. Необхідно бути послідовним у своїх вимогах, не віддавати команду, якщо не впевнений, що зможеш домогтися її виконання. І слід пам'ятати, що навчання в домашніх умовах – лише перший етап, після якого триває відпрацювання команд на вулиці, в різних умовах.

Основні команди для собак

Існують команди для собак, які входять в загальний курс дресирування. Вони потрібні для того, щоб можна було керувати собакою, контролювати її поведінку в стінах будинку та за його межами, забезпечити безпеку вихованця й оточуючих (якщо йдеться про великого, потенційно небезпечного собаку):

• в першу чергу, відразу після привчання до клички, освоюються команди «До мене!», «Місце!», «Фу!», їх виконання важливе, навіть якщо вихованець не покидає дому;
• собака, якого виводять на прогулянку, повинен знати та виконувати команди «Сидіти!» , «Лежати!», «Стояти!» вже під час прогулянок розучується команда «Поруч!»;
• команда «Чекати!» використовується в поєднанні з трьома першими командами попереднього блоку, розучується після їх закріплення;
• «Голос!», «Фас!», «Чужий!», «Апорт!», «Дай лапу!», «Служити!» – команди, які не є обов'язковими для всіх порід і розучуються на розсуд господаря, в залежності від цілей, для яких планується використовувати собаку.

До мене!

Це головна команда для будь-якого собаки, її освоюють паралельно з привчанням до клички. На першому етапі дресирування виробляється навик підходити за командою до господаря (дресирувальника). Згодом відпрацьовується більш складний навик – займати позицію (стійка, усадка) біля лівої ноги.

Цуценя спочатку підзивають цією командою, щоб погодувати або виконати інші приємні дії. Команду використовують у комбінації з кличкою, собаку приваблюють, демонструючи ласощі або іграшку. У момент підходу повторюють команду, дають ласощі, гладять. Відпрацювання починається в приміщенні з невеликої відстані.

Оскільки в новій обстановці собака зазвичай перестає реагувати на команду, на прогулянці для її відпрацювання спочатку використовують повідець, роблять ривок, щоб привернути увагу та домогтися підходу. Поступово збільшується відстань, додаються відволікаючі фактори, команда дублюється жестом: ліву руку витягнути на рівні плеча вперед, різко опустити, поплескати себе по стегну.

Важливо! Не можна використовувати команду «До мене!», щоб покликати та покарати собаку. Якщо він заслуговує на покарання, необхідно підійти до нього або притягнути за допомогою повідця.

Коли команда відпрацьована, собака в будь-якому місці, з будь-якої відстані, незважаючи на відволікаючі, дратівливі чинники підходить до дресирувальника.

Місце!

В будинку формується навичка повертатися на свою підстилку, під час прогулянки, в різній обстановці – на місце, вказане господарем. Цуценя просто відносять на місце, промовляючи цю команду. Основний навик (повертатися на місце) відпрацьовується, коли вже освоєні команди «Сидіти!», «Лежати!», «Стояти!» та ведеться їх відпрацювання з відстані:

• дресирувальник дає команду «Сидіти!» залишає біля вихованця свою річ і повільно відходить;
• зазвичай собака біжить за ним, якщо цього не відбувається, його потрібно спровокувати, тікаючи. Як тільки вихованець наблизиться до людини, віддається команда «Місце!». Якщо собака не повертається до залишених речей, потрібно привести його туди на повідцю;
• при подальшому відпрацюванні чергуються команди «До мене!» та «Місце!».

Фу! (Не можна!)

Це заборонна команда, мета якої – попередити або зупинити небажану поведінку. В домашніх умовах команду вимовляють всякий раз, коли вихованець робить щось небажане (гризе меблі, лізе на ліжко, підбирає їжу з підлоги). На прогулянці – коли він реагує на подразник, намагається погнатися за котом, облаяти сторонню людину, підняти щось із землі. Команда супроводжується больовим впливом, (різкий ривок повідця, якщо собака знаходиться поруч з господарем – удар хлиста). Його інтенсивність повинна відповідати фізичному стану та характеру собаки. Ця команда вимовляється один раз, відразу ж загрозливим тоном, в ході тренувань застосовується тільки за необхідності.

Якщо потрібно привчити собаку не брати їжу без дозволу, краще використовувати команду «Не можна!».

1. Простягнути на відкритій долоні шматочок ласощів.
2. Коли собака його з'їсть, простягнути другий, але притиснути пальцем і вимовити «Не можна!».
3. За спробу взяти їжу карати.
4. Домогтися того, щоб за командою «Не можна!» вихованець відвертав морду від руки з їжею.
5. За правильну поведінку нагородити, але не ласощами.

Сидіти! Лежати! Стояти!

Команда «Сидіти!» та різко викинута знизу вгору права рука із долонею, що звернена догори, застосовуються для відпрацювання посадки. Дресирувальник тримає собаку на короткому повідцю, стає до нього боком, віддає команду. Кистю лівої руки натискає на круп, правою тягне повідець вгору. При спробах піднятися повторює команду та тиск.

Команді «Лежати!» відповідає різке опускання вниз піднятої правої руки при незначному нахилі корпусу вперед. Укладання здійснюється з положення сидячи. Дресирувальник опускається на праве коліно біля собаки, що сидить, при проголошенні команди лівою рукою натискає на холку, а правою тягне за повідець вперед і вниз або обережно витягає передні лапи, м'яко підсікає їх рухом від черева.

Команду «Стояти!» (жест – піднята на рівень плеча випростана ліва рука з оберненою догори долонею) зручно відпрацьовувати під час чищення собаки. Правою рукою смикають повідець вгору та вперед, лівою натискають на низ живота.

Коли навички відпрацьовані, собака приймає потрібну позу за командою, жестом, без механічного впливу, виробляється витримка, тобто здатність тривалий час перебувати в заданому положенні за відсутності господаря. Для цього використовується команда «Чекати!».

Чекати!

Для відпрацювання витримки при посадці, укладанні, в стійці застосовується довгий повідець і ривковий ланцюг. Спочатку віддається основна команда, потім команда «Чекати!», дресирувальник повільно відходить. При спробі встати, побігти за ним собаку змушують зберігати початкове положення за допомогою повідця (для укладання – пари повідків), механічний вплив супроводжують повтором команди «Чекати!». Поступово дистанція збільшується, повідець замінюється на більш довгий, нарощується часовий проміжок, вводяться відволікаючі фактори.

Поруч!

Команда відпрацьовується на прогулянці. Це єдина команда, яку в процесі тренування потрібно повторювати неодноразово. Навик полягає в тому, щоб собака займав місце біля лівої ноги людини та перебував там же в процесі руху. Його починають виробляти, коли вихованець привчений до повідця. Заняття спочатку проводять в обстановці з мінімумом відволікаючих факторів.

Собаку беруть на короткий повідець і тримають його вільно, щоб у вихованця була можливість відставати, вириватися вперед, відходити в бік. Коли він це робить, вимовляється команда «Поруч!» і ривком повідця його повертають ближче до ноги. Якщо собака займає потрібне положення, його хвалять, дають ласощі.

Апорт!

Апортировка відноситься до елементів спеціального дресирування. Так називають навик хапати на льоту або піднімати предмет, що кинули. Для собаки це природна реакція, тому навик зазвичай відпрацьовують в ігровій формі. Використовується паличка, невеликі легкі предмети різної форми. Для початку потрібно привернути увагу собаки до апортирувального предмета, наприклад, помахувати ним перед мордою. При цьому вимовляється команда «Апорт!». Якщо собака інстинктивно хапає предмет, команду повторюють, супроводжують схваленням і намагаються затримати предмет в його пащі. Потім виробляється навичка підноски предмета, що кинули. Одночасно вихованця привчають випускати його з пащі тільки за командою «Дай!». Поки ця команда не віддана, собаці стискають щелепи, не дозволяючи виплюнути предмет.

Голос!

Якщо потрібно виробити у собаки навик гавкати по команді, неможливо вдаватися до механічного впливу як при посадці, укладанні. Вихованця приводять в стан нервового збудження, щоб спровокувати гавкіт як розрядку. Можна показати ласощі, які неможливо дістати, або прив'язати до дерева та зробити вигляд, що йдете. Коли собака почне гавкати, вимовити «Голос!» і похвалити, нагородити. Голосовій команді відповідає клацання пальцями трохи піднятої вгору правої руки.

Фас! (Чужий!)

Ця команда необхідна собаці-охоронцю, захиснику. До її відпрацювання приступають, якщо собака дисциплінована і володіє хорошою витримкою, а також фізично зміцніла. За допомогою команди «Фас!» відпрацьовується кілька навичок:

• злість і недовіра до сторонніх (може використовуватися команда «Чужий!»);
• захист господаря;
• затримання втікача.

Для відпрацювання команди потрібен помічник, який буде дражнити собаку, імітувати напад. Він повинен використовувати захисну амуніцію. Коли собака збуджений, гавкає, намагається накинутися на чужинця, дресирувальник віддає команду «Фас!». В процесі нападу собаки на помічника той повинен зображати переляк. Команда вимовляється, коли собака виявляє потрібну реакцію, в момент пуску на затримання, коли переслідувач хапає «чужого» за рукав. У момент погоні дресирувальник біжить слідом за собакою, послабивши повідець, якщо він не хоче випускати жертву, примушує розтиснути зуби з командою «Дай!». При відпрацюванні навички захисту помічник імітує напад на дресирувальника, собака за командою повинна вступати з ним в боротьбу.

Дай лапу! Служити!

Ці команди відносяться до циркових, хоча ними навчають і службових собак.

При навчанні команді «Дай лапу!» можна захоплювати лапу вихованця своєю рукою або стимулювати його підняти лапу, щоб дістати затиснуті у вашій руці ласощі. Лапу деякий час утримують в руці і вимовляють при цьому команду.

За командою «Служити!» вихованець, що перебуває в положенні сидячи, повинен відірвати від землі передні лапи та підняти їх в повітря. Виробляти цю навичку можна тільки у собак з абсолютно здоровою спиною. Щоб досягти потрібного руху, руку з ласощами піднімають над головою вихованця та заводять трохи назад.

Чи обов'язково навчати собаку команд?

Серед набору команд для собак є дві найважливіші – це команда заклику «До мене!» та заборонна «Фу!». Якщо собака їх не засвоїв, його ні на хвилину не можна залишати одного, спускати з повідця. В курс слухняності також входять усі команди, за допомогою яких керують рухом собаки, задають місце розташування, позу. Крім них потрібно вивчити команду «Гуляй!», яка скасовує дію попередньої команди. Іншим командам навчають службових, мисливських собак для виконання ними професійних обов'язків», або використовують як трюки, для розваги.