Як дресирувати дратхаара

Зміст:

• Особливості характеру дратхаара
• Нюанси виховання та дресирування дратхаарів
• Етапи виховання та дресирування дратхаара
• Вироблення у дратхаара мисливських навичок
  1. Подолання страхів
  2. Зоровий контакт
  3. Витримка
  4. Апортування, робота з поноскою
  5. Постановка пошуку, натаска
• Дратхаар може бути універсальним мисливським собакою

Дратхаар (жорсткошерста лягава) – мисливський собака з репутацією універсального. Основне призначення дратхаарів, як і всіх лягавих, завмирати в стійці над пернатою дичиною. Але вони також можуть знаходити підранків за слідом крові, полювати на водоплавну та велику дичину. Щоб успішно використовувати німецьку жорсткошерсту лягаву на полюванні, після виховання та курсу загального дресирування необхідно зайнятися натаскою – специфічним напрямком дресирування лягавих мисливських собак.

Особливості характеру дратхаара

Дратхаарам притаманні:

• розвинений інтелект, хороша здатність до навчання;
• врівноважений темперамент, посидючість. Це дозволяє без проблем виробляти у них витримку – одне з найважливіших для мисливських собак умінь;
• працьовитість, витривалість, що теж важливо для супутника мисливця;
• розвинені мисливський і сторожовий інстинкти. До незнайомців, сторонніх дратхаар ставиться недовірливо, але без агресії;
• досить чутлива психіка. Безстрашні дратхаари зустрічаються, але це рідкість, виняток. Роботу, спрямовану на подолання страхів, потрібно починати з цуценям, щоб не спровокувати невроз у дорослого собаки;
• відповідальність, старанність, високий ступінь орієнтованості на господаря та чутливість до його емоцій.

Дратхаари добре піддаються навчанню та дресируванню, але недосвідчений власник може припуститися ряду помилок, через які вихованець на полюванні буде не помічником, а перешкодою.

Нюанси виховання та дресирування дратхаарів

У дратхаарів висока потреба в руховій активності та задоволенні мисливських інстинктів. Тому заводити представників цієї породи людям, які не збираються виїжджати на полювання, використовувати собаку за основним призначенням, вкрай не рекомендується. Вироблення навичок, необхідних для мисливського собаки, краще починати у цуценяти, юніора. Якщо собаку не виховувати та не вчити, у нього сформуються неправильні стереотипи поведінки. У процесі виховання та дресирування слід дотримуватися таких принципів:

• одночасно з виробленням базових навичок слухняності, дисципліни, відпрацюванням основних команд у цуценяти потрібно виховувати безстрашність. Але діяти поступово, не форсувати події;
• з моменту закінчення карантину після вакцинації цуценя дратхаара потрібно не тільки щодня вигулювати, а й регулярно вивозити за місто, в ліс, поле, привчати до «робочої обстановки». Але відразу вивозити в мисливські угіддя, де багато дичини, не рекомендується, спочатку повинна бути відпрацьована витримка, навички апортування. Ненавчене цуценя, відчувши дичину, рванеться за нею. Не можна дозволяти йому діяти не за правилами (а правил він ще не знає), але й припиняти такі спроби шкідливо, можна придушити мисливський інстинкт;
• як і всі собаки, дратхаар схильний до домінування, йому важливо відразу показати, «хто в домі господар». Але фізичне насильство, гучні різкі окрики неприпустимі, таке виховання зробить собаку нервовим, полохливим або агресивним;
• дратхаари орієнтовані на господаря, тому краще не доручати їх дресирування та натаску професійному кінологу, а виконувати самостійно. Новачкам варто проконсультуватися у професіоналів або більш досвідчених друзів, знайомих, а краще записатися на курси, де їх навчать основам дресирування;
• приклад господаря, його близькість, підтримка допоможуть дратхаару подолати страхи перед водою, густими хащами, звуками пострілів. А похвала та ласка будуть найкращим позитивним підкріпленням за правильне виконання команд, завдань. Заохочення ласощами також вітається;
• для мисливських собак важливо виконувати команди, подані не тільки голосом, але й за допомогою свистка. Тому десь після півроку, коли основні команди освоєні, їх починають дублювати сигналами свистка, поступово привчають до альтернативного методу подачі команд;
• мисливських собак часто привчають по команді «Поруч!» йти не збоку, а ззаду, на полюванні це зручніше.

Етапи виховання та дресирування дратхаара

Для будь-яких робочих, службових собак діє подібна схема – спочатку здійснюється виховання, вироблення дисципліни, поступово освоюється набір основних команд, а до спеціального дресирування (в даному випадку – до натаскування) можна тільки після завершення базового курсу слухняності. До моменту початку вироблення мисливських навичок цуценя повинно не просто знати набір основних команд, а й беззаперечно виконувати їх. Вимоги повинні відповідати віковим можливостям. Оптимальний вік для формування мисливських навичок – друге півріччя життя. Якщо з якоїсь причини навчання не було пройдено до року, можливе його проведення у віці 1-2 років, але буде потрібно більше часу та зусиль. Спеціальне дресирування, натаскування дратхаара старше 2 років вважається безглуздим.

В ідеалі дратхаара навчають, виховують і дресирують в такому порядку:

• 1,5-2 місяці – привчання до клички, дисципліни та порядку в домашніх умовах, освоєння команд «До мене!», «Місце!», «Не можна!»;
• 2-6 місяців – привчання до нашийника, повідця, освоєння набору команд для управління поведінкою на прогулянці. До моменту початку прогулянок, який залежить від графіка щеплень, цуценя повинне звикнути до амуніції, знати та виконувати в домашніх умовах команди «Сидіти!», «Лежати!», «Стояти!», «Поруч!» («До ноги!»). Потім відпрацювання цих команд проводиться на вулиці. На цьому етапі обов'язкове поступове вироблення витримки (команда «Чекати!»), виховання безстрашності в домашніх і польових умовах. У 3-4 місяці можна потроху приступати до тренувань на розвиток фізичної витривалості, але не перевантажувати цуценя;
• 6-7 місяців – освоєння команд « Апорт!», «Тримай!». Важливо врахувати, що в цуценят у цьому віці процеси збудження переважають над гальмівними, а статевий розвиток може призвести до агресивності, некерованої поведінки, спробах зайняти домінуючу позицію. Тому особливу увагу слід приділяти дисципліні. У нормі до цього моменту господар вже повинен завоювати статус лідера, а тепер його доведеться підтверджувати, щодня проходити «перевірку на міцність». Якщо підростаюче цуценя поставить під сумнів авторитет власника, почує його слабкість, про ефективне дресирування можна навіть не мріяти;
• 8-11 місяців – натаска, навчання пошуку в угіддях, нарешті, робота з дичиною, підсадною та вільною.

Вироблення у дратхаара мисливських навичок

Важливо з самого початку визначитися, чи буде дратхаар використовуватися для полювання на певний вид дичини або як універсальний мисливський собака, від цього залежить перелік головних і другорядних навичок, які необхідно сформувати у юніора.

Так, для лягавих, з якими полюють на птахів, найбільш важливі верхнє чуття та робота в стійці. Навик пошуку за слідом легко можна сформувати як другорядний, але не навпаки. Навчити працювати по верху собаку, який звик брати слід на землі, траві, значно складніше. Для підрушничного мисливського собаки важливі налагодження та підтримка візуального контакту з мисливцем. Але якщо передбачається полювання на велику дичину, собака повинен повністю концентрувати увагу на звірі та не відволікатися на господаря, інакше йому загрожує небезпека травми в сутичці з дичиною. Собака, навчений роботі в умовах зорового контакту з мисливцем, при зміні обстановки зможе навчитися й самостійній роботі, допоможуть вроджені інстинкти. Але якщо його не привчили до візуального контакту, перейти від самостійного полювання до полювання під контролем господаря буде проблематично. Нарешті, для полювання на звіра та птицю потрібна різна сила хвата щелеп. Якщо дратхаара спочатку натаскують полювати на кабанів, борсуків, він не зможе приносити мисливцеві неушкоджені тушки птахів, буде їх прокушувати, м'яти.

Тому при бажанні зробити з дратхаара універсального мисливського собаку необхідно дотримуватися такої послідовності:

• починати з натаскування на польових і болотно-лугових птахів;
• потім переходити на болото з заростями очерету, які обмежують візуальний контакт з господарем;
• навички звірячого полювання відпрацьовувати на завершальному етапі

Якщо ж планується використовувати вихованця для полювання на качок або на звіра, можна відразу починати з вироблення навичок, які для універсального собаки є другорядними, а для лягавої – необов'язковими.

Перед початком натаски дратхаара на той чи інший вид дичини необхідні виховання безстрашності, встановлення контакту з мисливцем, вироблення витримки, навчання апортуванню.

Подолання страхів

У віці 4 місяців у цуценяти дратхаара формується орієнтовна реакція, а разом з нею у більшості собак з'являються численні страхи. Це природно для даної породи та даного віку, не можна лаяти цуценя, силою примушувати до ближчого знайомства з об'єктом страху. Потрібно набратися терпіння, долати страхи поступово. Добрими помічниками у вирішенні цього завдання стануть природна допитливість цуценят і відданість господареві.

В процесі привчання до водойм для початку досить посидіти з вихованцем на березі біля краю води. Він може зайти у воду сам, з цікавості, якщо цього не відбувається, господар повинен показати приклад, покликати цуценя до водойми. Як за самостійно проявлену ініціативу, так і за виконання команди обов'язково хвалити, заохочувати. Спочатку господар повинен залишатися на мілководді, недалеко від берега, потім потроху збільшувати відстань, через деякий час можна переходити до запливів разом з собакою. Зрештою дратхаар повинен навчитися входити у воду, плисти та повертатися на берег самостійно, без господаря.

Для привчання до звуків пострілів потрібен помічник, в перший раз він робить постріл на відстані 150-200 м від собаки, а господар контролює його реакцію. Якщо цуценя лякається, потрібно утримати його, заспокоїти, не дати кинутися навтікача та зайняти грою, іншою захоплюючою справою. Швидше за все, в цьому випадку на черговий постріл воно відреагує спокійно, без страху. Якщо відволікання не допомагає, доведеться збільшити дистанцію настільки, щоб домогтися спокійної реакції на різкий звук. Якщо вихованець не проявляє явного занепокоєння, переляку, можна спробувати скоротити відстань. Крім дистанції можна варіювати обсяг заряду, від цього теж залежить гучність звуку. У нормі мисливський собака повинен реагувати тільки на команди господаря та не звертати уваги на постріли, навіть якщо стріляють прямо поруч з ним.

Зоровий контакт

Привчати цуценя до візуального контакту потрібно ще до початку прогулянок. Спочатку господареві доведеться першим встановлювати цей контакт, дивитися в очі вихованцеві, намагатися перехопити його погляд. За кожну спробу зустрітися очима з господарем цуценя потрібно хвалити. Також слід домагатися, щоб в момент частування воно дивилося не на ласощі, а в очі.

Під час прогулянок на відкритій місцевості контакт легко підтримувати. Натаску дратхаара потрібно починати в полі, де зоровий контакт простіше відновити, навіть якщо собака втече досить далеко. Тільки коли господар буде впевнений, що зможе зберегти контроль над собакою і в умовах відсутності прямої видимості, можна переходити до роботи на болоті, в лісових хащах.

Витримка

Витримка в широкому розумінні полягає в тому, що собака не повинен здійснювати жодних активних дій без команди або припиняти виконання раніше відданої команди без команди скасування. Її виробленням необхідно займатися ще до початку вигулу. Невелику паузу слід витримувати перед будь-якою активною дією, привчати собаку діяти не спонтанно, а за командою. Так, перед годуванням цуценяті спочатку дають команду «Стояти!» (або «Чекати!», «Не можна!») й утримують на повідку, а через кілька секунд – команду «Можна!» («Візьми!»), повідець послаблюють. Витримка перед годуванням не повинна бути занадто довгою, для піврічного цуценяти досить 15-20 секунд, для дорослого собаки – хвилини. Вироблення витримки перед їжею добре поєднати з навчанням доповіді (оповіщення про виявлення дичини). За командою «Покажи!» цуценя повинне підходити до миски, в метрі від неї віддають команду «Стояти!», потім дають дозвіл їсти.

Витримка на прогулянці, тобто збереження положення, прийнятого за командою, повинна бути більш тривалою. Коли цуценя беззаперечно виконує на вулиці команди «Сидіти!», «Лежати!», їх віддають в комплексі з командою «Чекати!», ускладнюють умови. Для початку потрібно вибрати одну точку на маршруті, де дратхаару доведеться виконувати цей набір команд, потім – кілька точок, а наприкінці собака повинен виконувати команду в будь-якому, довільно обраному місці. На перших порах команда виконується в присутності господаря, потім він відходить далі, але зберігає зоровий контакт із собакою, при спробах слідувати за ним повторює команду «Чекати!». Необхідно домогтися того, щоб дратхаар виконував команду, навіть якщо господар сховається з його очей. Часовий інтервал також збільшується поступово, до моменту початку натаскування, тобто у віці 8-10 місяців юніор повинен спокійно чекати на повернення господаря або нову команду 10-15 хвилин.

Формування специфічної витримки підрушничного собаки (залишатися поруч з господарем після пострілу, не кидатися за птахом, що злетів або зайцем, що вискочив з-під ніг, без команди) є елементом натаски.

Апортування, робота з поноскою

Собаки, яких використовують для полювання на дрібну дичину, повинні вміти приносити її господареві з мінімальними ушкодженнями, не гризти, не жувати, не змикати зуби занадто сильно. Апортування – це навичка приносити який-небудь предмет за командою, вона нерозривно пов'язана з навичками утримувати предмет у зубах і віддавати його господареві.

Багатьом собакам дають понюхати предмет, потім кидають, в ідеалі цуценя має побігти за ним, схопити в зуби та принести. Відносно дратхаарів більш ефективним вважається інший метод. Потрібно дозволити обнюхати предмет, утримуючи перед мордою, зазвичай собака у відповідь хапає його зубами, в цей момент віддається команда «Апорт!». Поки вихованець утримує поноску в зубах, господар біжить вперед і за допомогою повідця змушує бігти його. Потім одночасно з командою «Дай!»(«Віддай!») забирає предмет. Для початку рекомендується уважно стежити за цуценям, вимовляти цю команду у відповідний момент, коли вихованцеві набридне нести предмет у зубах і він сам буде готовий його позбутися. Іноді доводиться докласти зусилля, щоб розтиснути щелепи, або продемонструвати ласощі – щоб отримати їх, вихованець розкриє рот. Коли предмет відданий господареві, вихованця обов'язково потрібно заохотити ласощами, ласкою або словесною похвалою.

Якщо цуценя самостійно охоче бере в пащу предмет і віддає господареві майже неушкодженим, можна обійтися відпрацюванням команди «Неси!» («Апорт!»). Деякі собаки предмет для апортування ігнорують, не намагаються схопити. В цьому випадку дресирування доведеться почати з команди «Тримай!», на відпрацювання якої піде 2-3 тижні. Не можна відразу намагатися розтиснути зуби та вкласти в них поноску. Спочатку дратхаара привчають спокійно реагувати на дотики до голови, брилів, зубів (якщо собака привчений до чищення зубів, процес піде легше), й тільки після цього закладають предмет у пащу. Важливо не дозволяти виплюнути предмет самовільно, а також контролювати силу натиску, якщо дратхаар занадто стискає щелепи, забрати предмет, супроводжуючи цю дію командою «Дай!».

Згодом дратхаар повинен навчитися за командою підбирати предмети для апортування в різних місцях, приносити та віддавати. Спочатку їх відкидають на близьку відстань, потім далі, нарешті, просто ховають десь на ділянці, коли собака не бачить (але він повинен пам'ятати, що на прогулянку вийшли з поноскою). У таких ситуаціях може знадобитися допомога господаря, який вказує напрямок пошуку. Уміння виробляється на відкритій місцевості, потім у густій траві, у водоймі. Корисно вже на ранньому етапі навчання прив'язувати до палиці підсушені крила з пір'ям, це допоможе подолати неприязнь до відчуття пера в пащі, притаманну багатьом собакам. Після відпрацювання навички на нейтральних предметах (палиця, м'ячик) переходять до муляжів, опудал, і на завершення – до реальної дичини. Запах справжньої дичини може спровокувати собаку погризти, розтерзати її, таку поведінка необхідно припиняти.

Постановка пошуку, натаска

До початку роботи по дичини рекомендується відпрацювати техніку пошуку на ділянці, де об'єкта пошуку (дичини) немає. Лягаву навчають рухатися човником, виконувати повороти в сторони та періодично повертатися до ведучого. Але дратхаари досить часто втрачають інтерес до безцільного прочісування території, на якій немає дичини, так що можна відразу перейти до пошуку в мисливських угіддях і покластися на природні здібності собаки.

Після постановки пошуку відпрацьовується стійка. Дратхаара приводять на поле з дичиною (найкраще бекасами, дупелями), дають команду шукати та стежать за поведінкою. В ідеалі підрушничний собака, який відчув птицю, повинен рухатися до неї, поступово сповільнюючись, і на близькій відстані завмерти в стійці. Якщо він не зупиняється, а сполохує птицю, необхідно коригувати поведінку за допомогою довгого повідця та команди «Стояти!». Бажано заздалегідь помітити місце повторної посадки сполоханого птаха, щоб вчасно зупинити дратхаара.

Наступний етап – за командою підняти птицю та лягти, щоб не заважати пострілу. Підрушничний собака не повинен переслідувати підняту птицю, щоб домогтися цього, ще до початку навчання в реальних умовах виробляється витримка. У присутності дратхаара з ящика випускають птахів (дичину або домашніх голубів), а йому віддають команду «Лежати!», припиняють спроби схопити птицю зубами, погнатися за нею.

Навчання анонсу (доповіді, команді «Покажи!») є не обов'язковим, але це корисний навик. Якщо собака виявляє дичину, а господаря в межах видимості немає, він розшукує його, привертає увагу, кличе за собою. Для вироблення цієї навички необхідно дочекатися, щоб вихованець завмер у стійці, а потім сховатися від нього та покликати за допомогою свистка. Коли підійде, скомандувати: «Покажи!».

Заключний етап полювання – пошук і подача битої птиці, тут застосовуються навички апортування.

Дратхаар може бути універсальним мисливським собакою

Дратхаара можна навчити полюванню на польову, лугову, болотно-лугову дичину, а також на качок, зайця, великого звіра. Важливо дотримуватися правильної послідовності дресирування, не поспішати, проявляти терпіння. Як правило, дратхаари відмінно піддаються дресируванню в якості мисливських собак, але окремі особини не виявляють інтересу до дичини або не можуть подолати страхів, неприпустимих для мисливських собак. Як правило, це потомство шоу-собак, яких виводили та виховували для участі у виставках, але не використовували на полюванні. Тому перед придбанням дратхаара варто поцікавитися його родоводом. Для полювання потрібен собака, батьки якого були успішними мисливцями.